Р о д и н а
Батько:
Міщенко Наум Лаврінович
Мати:
Міщенко(Турченко) Палажка Василівна

Одружений з  Міщенко(Зубченко) Івга Павлівна
Діти:
Міщенко Степан Іванович
Міщенко Євфросінія Іванівна
Ревенко(Міщенко) Ольга Іванівна
Міщенко Яків Іванович
Шайковська(Міщенко) Ганна Іванівна
Міщенко Текля Іванівна
Міщенко Микола Іванович

Брати i сестри:
Міщенко Василь Наумович
Люшенко(Міщенко) Ганна Наумівна
Міщенко Степан Наумович
Міщенко Явдоха Наумівна

Міщенко Іван Наумович

Дата народження: 1885.
    Місце: с.Забілоччя
Дата смерті: 1937.12.16.
    Місце: м.Житомир
Галерея
Родове дерево


Іван Наумович, за спогадами його сучасників, мав неймовірну фізичну силу. З цього приводу розповідали такі цікаві історії.
1. Коли Іван будував хату, то їздив кіньми в панський ліс по деревину (про це розповідав дід Дорош, який охороняв панський ліс), але не купляв її, а крав. От дід Дорош помітив, що з ділянки зникають дубки, але слідів від колій підводи не знаходив, щоб прослідкувати, куди повезли ці дубки. Але ж ліс панський і його треба берегти, бо пан звільнить з роботи та ще й покарає. Щоб вислідити крадія, дід заліз звечора на дерево і став чекати. Аж ось на світанку дід почув, що хтось рубає дуба. Дід вирішив зловити крадія лісу на гарячому, підійшов ближче. Але поблизу підводи не було. Це йому здалось дуже дивним. То ж зацікавився, що ж Іван (дід його вже пізнав) буде робити з дубком. Він очистив його від гілля, завдав собі на плече і...поніс. А дід слідом за ним. Метрів за 300 - 400 в кущах (урочище Загумен) стояв віз і паслись коні. Іван ще приніс в такий спосіб два дубки, запріг коней і повіз дубину в село. А дід, злякавшись такої сили, навіть не підійшов до Івана і панові не сказав про крадіжку лісу. Лише вже дома попросив Івана забирати й гілля дубків.
2. Якось на св'ято Івана Богослова (в Забілоччў це престольне св'ято) зібралось сім мужиків - друзів (в тому числі і Іван) і засперечались (навмисне) між собою, що Іван їх шістьох не підніме. А він каже, що занесе їх всіх аж до центру села без вўдпочинку (це метрів 500 - 600). Побились об заклад на четверть горілки. Іван взяв рубель, який використовують для ув'язки хури сіна, і сказав, щоб чіплялись по три чоловіка на кожному кінці рубля, і поніс їх без передишки аж до центру села, де в корчмі розпили чверть (3,25л) горілки.
3. В центрі села над ставом стояла кузня, в якій ковалем був жид Лейзар. Якось зібралися в кузні мужики і почали підсміюватись над Іваном, що він, мовляв, хоч і сильний, але кувадло не підніме. А жид каже, куди, мовляв, йому. Та Іван сказав, що підніме. Побились об заклад з Лейзаром на відро горілки. Іван взяв кувадло і кинув його з мосту в став. Розпили програний ковалем могорич і почали розходитись. А Лейзару ні на чому кувати і він почав просити Івана, щоб він дістав кувадло зі ставу. Іван й каже, що це буде коштувати ще відро горілки. Лейзару нічого не залишалось як погодитись.
І Іван поставив кувадло на місце.

Іван та Івга (Міщенко(Зубченко) Івга Павлівна) проживали в селі Забілоччі і займались сільським господарством. На першій світовій війні Іван воював артилеристом в армії Брусилова і був нагороджений медалями та срібним годинником.
2 грудня 1937 року був репресований і був розстріляний 16 грудня 1937 року у Житомирі.
Документи з справи.